ГИРЯ, РІ,
Гиря, рі, ж.
1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п’ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5.
2) Гиря. Ум. Гиронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. ІІІ. 683.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 283.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ГИРЯВИЙ, А, Е. →← ГИРЮВАТИЙ, А, Е.